Перестороги у романі чума

Обновлено: 19.04.2024

Життєвий і творчий шлях Альбера Камю. Екзистенціалізм у творчості автора. Трактування чуми в романі філософа-екзистенціаліста А. Камю "Чума". Зображення людської спільноти та характеристика міста Оран. Символізм художніх образів у романі-попередженні.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 17.04.2015
Размер файла 17,9 K

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Життєвий і творчий шлях Камю

2. Екзистенціалізм Камю

4. Символіка чуми

1. Життєвий і творчий шлях Камю

Коли Камю здобув Нобелівську премію, йому було 44 роки і він досяг творчої зрілості. У письменника були широкі творчі плани, однак їм не судилося збутися: на початку 1960 р. письменник загинув в автомобільній катастрофі на півдні Франції.

2. Екзистенціалізм Камю

Альберт Камю, визначний французький романіст, філософ, публіцист.

Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі є твердження абсурдності буття, уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості. Чільне місце посідає думка про те, що людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою, аби виправдати своє існування. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням.

У годину вирішального випробовування (смертельної небезпеки, так званої, межової ситуації) людина залишається наодинці з собою, зі своєю долею. Тепер їй належить стати Людиною, створити себе із закинутої у світ матерії. Отже, з точки зору екзистенціалістів, людина є лише тим, що сама із себе робить.

У людства завжди були і будуть питання, на які воно відповіді не знайде ніколи. Серед таких запитань: як жити далі і як зробити так, щоб зникли несправедливість і гноблення. Зазвичай ці запитання пересічну людину турбують мало, але іноді виникає ситуація, коли ці абстрактні філософські проблеми стають жорсткою реальністю. Саме так сталося, коли до влади в деяких країнах Європи прийшли фашисти. Були ті, хто добровільно разом зі своїми учнями йшов до газових камер, але ж були й ті, хто до цих камер людей посилав.

В алжирському містечку Оран спалахує чума. Альбер Камю пише докладну хроніку чуми як страшної хвороби через розповідь лікаря Ріє і ще одного борця з чумою -- Тарру. Він також включає до твору повідомлення про всі відомі людству випадки епідемії. Проте багато деталей наводять на думку, що його оповідь не є лише хронікою чуми, що і задум, і витлумачення події набирають певного філософського сенсу.

У самому містечку Орані, що знаходиться у Середземномор'ї, бракує зелені, зате вдосталь пилу й вітрів, напевно, воно таке непривабливе, бо люди в ньому живуть, кохають і працюють задля грошей. Чума несе з собою смерть, позбавляє майбутнього, поширює страх.

Місто ізольоване від світу, замкнене, перетворене на концтабір, і кожна людина в ньому почувається гранично самотньою, безпорадною, відчуженою.

Чума набирає сили, люди помирають масово, їх не встигають ховати як то годиться, а починають звалювати в рови, накидати трупи на платформи трамваїв, спалювати в крематоріях.

І життя, і смерть позбавляються святості, таємниці, гідності. Особистість перетворюється на ніщо.

Але ж немає в Орані жодних конкретних особливих прикмет організації життя, воно ніби абстраговане, позачасове, сучасне, тобто, йдеться про існування людини в XX ст. Що може в такому позаісторичному часі і просторі означати чума?

Кожна з головних діючих осіб цього твору намагається по-своєму відповісти на це запитання.

Хроніка зачумленого міста може прочитуватися як у плані метафоричному, так і в плані символічному.

Війна визначає побут людей: доречно згадати про нестачу харчів, довжелезні черги, обмеження в постачанні електроенергії, запровадження комендантської години тощо. З цього погляду можна було б тлумачити образи героїв роману як такі, що підкоряються війні, утікають або борються з нею. Отже, персонажі або приймають війну, або стають представниками руху Опору. камю чума символ образ

Проте трактування чуми в романі лише як війни не вичерпує всього, про що в ньому говориться.

Перед нами не просто твір, а роман філософа-екзистенціаліста. Проблеми, які в ньому порушуються, -- філософські.

4. Символіка чуми

У романі чума є образом-символом на означення чогось, що для А. Камю є цілком реальним.

Чума -- це темрява, яка огорнула невеличкий острівець світла, в якому живе людина, озброєна розумом.

Світло -- це певні істини, уявлення, поняття, яких дотримується людина. Коли ж світло гасне, людей огортає цілковита темрява. Весь світ виявляється незбагненним, несталим, безглуздим, ворожим, злим, чужим, абсурдним.

Це роман-попередження, роман-пересторога, що робить його позачасовим і загальнолюдським.

1. Камю А. Чума. Міф про Сізіфа. Сторонній. -- К., 1989.

3. Попович М. Бунтівливий Камю// Зарубіжна література. -- 1998. -- № 20.

4. Кобасенко Ю. Альбер Камю// Тема. -- 2002. -- № 2.

Подобные документы

История создания, сюжетная линия, а также философские концепции романа Альбера Камю "Чума", в котором повествуется о событиях чумного года в Оране, ужасной эпидемии, которая толкнула горожан в пучину страданий и смерти. Символический образ чумы в романе.

реферат [30,9 K], добавлен 25.07.2012

Характерні риси прояву екзистенціалізму у творчості французьких письменників. Дослідження романів Ж.-П. Сартра "Нудота" та А. Камю "Сторонній" з точки зору класичного ("реалістичного") психоаналізу З. Фрейда та "романтичного" психоаналізу К.-Г. Юнга.

дипломная работа [58,7 K], добавлен 23.12.2011

Загальна характеристика суспільно-політичного розвитку повоєнної Франції, особливості її літературного розвитку. Екзистенціалізм, його основні категорії та риси. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість А. Камю. "Новий роман" та його особливості.

реферат [33,0 K], добавлен 03.04.2014

Тема абсурдизма в творчестве А. Камю. Самоубийство как одна из излюбленных тем абсурдизма. Сущность логики и философии Камю. Характеристика образа Сизифа - мифического персонажа, которого Камю представляет как "эмблему" нашей повседневной жизни.

эссе [28,5 K], добавлен 23.04.2012

Жизнь и творчество французского писателя-моралиста А. Камю. Влияние на творчество писателя работ представителей экзистенциолизма. Поиск средств борьбы с абсурдом в "Мифе о Сизифе". Высшее воплощение абсурда по Камю - насильственное улучшение общества.

Твір по роману ” Чума”. Тема Чуми вже давно і широко використовується світовими письменниками. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення “гострої інфекційної хвороби”. Ми вживаємо вислів “СНІД – чума ХХ століття”, ми кажемо: “Та ти чумний, чи що?”. І мало хто при цьому згадує справжнє значення одного з компонентів цих висловів. Але в 1947 році А. Камю вирішив звернутися до цієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію із дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де “вже давно вона зникла”.

Та чи зникла? Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про “коричневу чуму” – фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про “коричневу чуму”. Чума – це не тільки жорстокість. Чума – це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Та найстрашніше те, що Чума заразна. Будь-яка людина, що торкається її, відчуває її дихання, просто наближається до неї, ризикує заразитися. Але ж “Чума” – перш за все книга про тих, хто чинить опір, а

Зберегти в собі свій внутрішній стрижень за будь-яких обставин – ось засіб боротьби з Чумою. Лікар Ріє щодня поспішає до хворих, він усвідомлює, що кожен день може стати для нього останнім, він навіть усвідомлює, що всі його намагання врятувати хоч когось будуть марні. Для чого тоді все це? Але Ріє каже: “Для мене такі слова, як врятування людини, звучать надто гучно. Мене цікавить здоров’я людини, у першу чергу здоров’я”. Адже колись він присягався допомагати людині. І тепер він просто виконує свій обов’язок. Журналіст Рамбер чужий цьому місту. Він опинився там випадково. В іншому місці на нього чекає справжнє кохання й щастя. Він не розуміє, чому він має страждати і хоче будь-як виїхати з міста. Та коли така можливість з’являється, він залишається. Чому? А якби він поїхав, то перестав би бути Рамбером, гідним свого кохання, він став би також зачумленим, як і всі мешканці міста. Адже вони були “зачумлені” ще до того, як прийшла справжня Чума. Сірі вулиці, сірі будинки, сірі розваги, такі ж сірі душі в людей. Звичайне коло обов’язків щодня. “Місто без голубів, без дерев, без садів, де не почуєш ані хлопання крил, ані шелесту трави,- словом, без особливих прикмет”. І люди там теж “без особливих прикмет”, люди, мертві ще до того, як захворіли на Чуму…

Але Чума жахлива не тільки тоді, коли вона сіє навколо трупи, найстрашніша вона, коли захоплює розум і серце людей. Таких, як Коттар, якому байдужі усі моральні цінності. Це про таких, як він, існує вислів “бенкет під час чуми”. І Чума його не зачепила, адже він уже зачумлений. Чума має багато виявів. І коли релігійні фанатики беруть зброю, намагаючись щось довести, вбивають безвинних людей – це Чума. І коли отець Панлю з пафосом, урочисто промовляє: “Брати мої, до вас прийшло лихо, і ви заслуговуєте на нього! – все більше запалюючись, запевняє: – Праведним нема чого боятись, але грішні справедливо тремтять від жаху”,- це теж Чума, піднесення над усе ідеї сліпої віри. Але “людина – це не ідея”,- каже Ріє. І Панлю з жахом переконується в цьому, коли бачить свою абстракцію в житті – смерть сина Отона. “У цього, сподіваюсь, не було гріхів”,- кидає Ріє в обличчя Панлю.

І друг Ріє Тарру теж це якось зрозумів. Він став проти безглуздя смертних вироків і вирішив боротися з суспільством, яке базується на цьому, з Чумою. Звичайно, його друзі теж виносять смертні вироки, але усі вони впевнені, що “ці кілька смертей необхідні, щоб побудувати світ, де нікого не вбиватимуть”. Знайомі слова… Адже Родіон Раскольников теж так вважав: “За одне життя – тисяча врятованих… Та і що значить на загальних вагах життя цієї жалюгідної старої? Не більше як життя воші…”. Так, але ж Тарру каже: “Якщо поступитися один раз, то де межа?”. Хто її визначає? І взагалі, хто дав право одній людині засуджувати і вбивати іншу? Тарру гірко визнає, що “протягом років, як був, так і залишився зачумленим, а сам усіма силами душі вірив, що борюсь з Чумою”. Чи можна на крові та насильстві збудувати новий, чистий світ? Ні.

Чума – це зло, це ненависть. Тарру знає, що кожен носить її в собі, що не існує такої людини у світі, якої б вона не торкнулася. Чим більше людська ненависть, тим сильнішою стає Чума. “Ця історія стосується однаково нас усіх”,- каже Рамбер. Прикро бути щасливим одному…

Життєвий і творчий шлях Альбера Камю. Екзистенціалізм у творчості автора. Трактування чуми в романі філософа-екзистенціаліста А. Камю "Чума". Зображення людської спільноти та характеристика міста Оран. Символізм художніх образів у романі-попередженні.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 17.04.2015
Размер файла 17,9 K

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Життєвий і творчий шлях Камю

2. Екзистенціалізм Камю

4. Символіка чуми

1. Життєвий і творчий шлях Камю

Коли Камю здобув Нобелівську премію, йому було 44 роки і він досяг творчої зрілості. У письменника були широкі творчі плани, однак їм не судилося збутися: на початку 1960 р. письменник загинув в автомобільній катастрофі на півдні Франції.

2. Екзистенціалізм Камю

Альберт Камю, визначний французький романіст, філософ, публіцист.

Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі є твердження абсурдності буття, уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості. Чільне місце посідає думка про те, що людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою, аби виправдати своє існування. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням.

У годину вирішального випробовування (смертельної небезпеки, так званої, межової ситуації) людина залишається наодинці з собою, зі своєю долею. Тепер їй належить стати Людиною, створити себе із закинутої у світ матерії. Отже, з точки зору екзистенціалістів, людина є лише тим, що сама із себе робить.

У людства завжди були і будуть питання, на які воно відповіді не знайде ніколи. Серед таких запитань: як жити далі і як зробити так, щоб зникли несправедливість і гноблення. Зазвичай ці запитання пересічну людину турбують мало, але іноді виникає ситуація, коли ці абстрактні філософські проблеми стають жорсткою реальністю. Саме так сталося, коли до влади в деяких країнах Європи прийшли фашисти. Були ті, хто добровільно разом зі своїми учнями йшов до газових камер, але ж були й ті, хто до цих камер людей посилав.

В алжирському містечку Оран спалахує чума. Альбер Камю пише докладну хроніку чуми як страшної хвороби через розповідь лікаря Ріє і ще одного борця з чумою -- Тарру. Він також включає до твору повідомлення про всі відомі людству випадки епідемії. Проте багато деталей наводять на думку, що його оповідь не є лише хронікою чуми, що і задум, і витлумачення події набирають певного філософського сенсу.

У самому містечку Орані, що знаходиться у Середземномор'ї, бракує зелені, зате вдосталь пилу й вітрів, напевно, воно таке непривабливе, бо люди в ньому живуть, кохають і працюють задля грошей. Чума несе з собою смерть, позбавляє майбутнього, поширює страх.

Місто ізольоване від світу, замкнене, перетворене на концтабір, і кожна людина в ньому почувається гранично самотньою, безпорадною, відчуженою.

Чума набирає сили, люди помирають масово, їх не встигають ховати як то годиться, а починають звалювати в рови, накидати трупи на платформи трамваїв, спалювати в крематоріях.

І життя, і смерть позбавляються святості, таємниці, гідності. Особистість перетворюється на ніщо.

Але ж немає в Орані жодних конкретних особливих прикмет організації життя, воно ніби абстраговане, позачасове, сучасне, тобто, йдеться про існування людини в XX ст. Що може в такому позаісторичному часі і просторі означати чума?

Кожна з головних діючих осіб цього твору намагається по-своєму відповісти на це запитання.

Хроніка зачумленого міста може прочитуватися як у плані метафоричному, так і в плані символічному.

Війна визначає побут людей: доречно згадати про нестачу харчів, довжелезні черги, обмеження в постачанні електроенергії, запровадження комендантської години тощо. З цього погляду можна було б тлумачити образи героїв роману як такі, що підкоряються війні, утікають або борються з нею. Отже, персонажі або приймають війну, або стають представниками руху Опору. камю чума символ образ

Проте трактування чуми в романі лише як війни не вичерпує всього, про що в ньому говориться.

Перед нами не просто твір, а роман філософа-екзистенціаліста. Проблеми, які в ньому порушуються, -- філософські.

4. Символіка чуми

У романі чума є образом-символом на означення чогось, що для А. Камю є цілком реальним.

Чума -- це темрява, яка огорнула невеличкий острівець світла, в якому живе людина, озброєна розумом.

Світло -- це певні істини, уявлення, поняття, яких дотримується людина. Коли ж світло гасне, людей огортає цілковита темрява. Весь світ виявляється незбагненним, несталим, безглуздим, ворожим, злим, чужим, абсурдним.

Це роман-попередження, роман-пересторога, що робить його позачасовим і загальнолюдським.

1. Камю А. Чума. Міф про Сізіфа. Сторонній. -- К., 1989.

3. Попович М. Бунтівливий Камю// Зарубіжна література. -- 1998. -- № 20.

4. Кобасенко Ю. Альбер Камю// Тема. -- 2002. -- № 2.

Подобные документы

История создания, сюжетная линия, а также философские концепции романа Альбера Камю "Чума", в котором повествуется о событиях чумного года в Оране, ужасной эпидемии, которая толкнула горожан в пучину страданий и смерти. Символический образ чумы в романе.

реферат [30,9 K], добавлен 25.07.2012

Характерні риси прояву екзистенціалізму у творчості французьких письменників. Дослідження романів Ж.-П. Сартра "Нудота" та А. Камю "Сторонній" з точки зору класичного ("реалістичного") психоаналізу З. Фрейда та "романтичного" психоаналізу К.-Г. Юнга.

дипломная работа [58,7 K], добавлен 23.12.2011

Загальна характеристика суспільно-політичного розвитку повоєнної Франції, особливості її літературного розвитку. Екзистенціалізм, його основні категорії та риси. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість А. Камю. "Новий роман" та його особливості.

реферат [33,0 K], добавлен 03.04.2014

Тема абсурдизма в творчестве А. Камю. Самоубийство как одна из излюбленных тем абсурдизма. Сущность логики и философии Камю. Характеристика образа Сизифа - мифического персонажа, которого Камю представляет как "эмблему" нашей повседневной жизни.

эссе [28,5 K], добавлен 23.04.2012

Жизнь и творчество французского писателя-моралиста А. Камю. Влияние на творчество писателя работ представителей экзистенциолизма. Поиск средств борьбы с абсурдом в "Мифе о Сизифе". Высшее воплощение абсурда по Камю - насильственное улучшение общества.


"Чума" - одно из лучших произведений А.Камю, книга о смысле существования, отыскиваемом посреди бессмыслицы сущего. Это хроника чумного года в маленьком городке на побережье Средиземного моря. А.Камю развивает экзистенциалистские мотивы своих предыдущих произведений: темы абсурдности бытия, свободы, выбора, бунта. "Чума" - это роман-притча с антифашистским, антитоталитаристским подтекстом.

Эпидемия бубонной чумы обрушивается на алжирский портовый город. Внимание автора сосредоточено на группе людей, которые, подобно Сизифу, сознают тщетность своих усилий и тем не менее продолжают работать не покладая рук, дабы облегчить страдания сограждан. Каждый стоит перед выбором: бороться за жизнь, искать выход или смириться с господством чумы, с неизбежной смертью.

Художественное творчество Камю демонстрирует во многом сходную эволюцию от “абсурдизма” и индивидуализма романа “Посторонний” к идеям обществ, ответственности “абсурдного человека”, выраженным в романе-притче “Чума”, герои которого в борьбе с эпидемией стремятся к характерному для Камю идеалу “праведности без Бога”.

Высшее мужество человека — в борьбе с бессмысленностью бытия.

«И в конце концов видишь, что никто не способен по-настоящему думать ни о ком, даже в часы самых горьких испытаний. Ибо думать по-настоящему о ком-то – значит думать о нем постоянно, минута за минутой, ничем от этих мыслей не отвлекаясь: ни хлопотами по хозяйству, ни пролетевшей мимо мухой, ни принятием пищи, ни зудом. Но всегда были и будут мухи и зуд. Вот почему жизнь очень трудная штука.

«С той минуты, когда чума закрыла городские ворота, когда их существование заполнила собой разлука, они лишились того спасительного человеческого тепла, которое помопомогает забыть все.

© Editions Gallimard, Paris, 1947, 1958
© Перевод. Н. Жаркова, наследники, 2014
© Перевод. М. Ваксмахер, наследники, 2014
© Издание на русском языке AST Publishers, 2014

Читайте также: